Продовження теми "Інсульти: клінічні прояви та профілактика"
Клінічні прояви інсультів. Виразність неврологічного дефіциту визначається просторістю зони інсульту і ефективністю діяльності компенсаторних механізмів.
Темпи розвитку інсульту в значній мірі визначаються особливостями патогенезу захворювання. Клінічні прояви інсультів можуть виникати моментально (протягом декількох хвилин) або симптоматика може наростати поступово протягом від декількох годин до 2-3 діб.
Ішемічний інсульт може розвиватися в будь-який час доби, однак частіше він розвивається під час сну (під ранок) або відразу після сну. На відміну від ішемічного інсульту, крововилив розвивається, як правило, раптово, зазвичай вдень або ввечері, в період активної діяльності хворого, після фізичного навантаження або психоемоційного стресу.
Клінічні прояви інсультів різноманітні і залежать від області мозку, в якій сталася ішемія або геморрагия (крововиливиня).
Для клінічної діагностики інсультів можуть використовуватися попередні діагностичні ознаки швидкого розпізнавання інсультів, рекомендовані для використання міністерством охорони здоров`я Великобританії та Американською асоціацією інсультів. Ці діагностичні ознаки рекомендується використовувати на догоспітальному етапі лікарям швидкої допомоги, родичам хворих (які не мають медичної освіти) і самим хворим:
- Посмішка. При інсульті може виникати асиметрія особи, що проявляєтся кривою посмішкою і сглаженістю носогубної складки з одного боку.
- Слабкість в руці. У разі нерезкої слабкості при піднятті обох рук одна рука опускається. У разі вираженої слабкості хворий не зможе підняти руку.
- Порушення мови, яке легко помітити, якщо поговорити з хворим. При цьому може порушуватися артикуляція мови або здатність розуміти звернену мову.
До інших проявів інсультів відносяться раптово виниклі порушення свідомості (оглушення, сопор, кома), дезорієнтація, психоемоційне збудження, головні болі (частіше в потилиці).Нудота, блювання, запаморочення, порушення координації, слабкість або порушення чутливості на одній стороні тіла, розлади ковтання і багато інших симптомів.
Невеликі за розмірами ішемічні інсульти головного мозку утворюються в клінічно "німих" зонах, можуть протікати безсимптомно і бути випадковою знахідкою при проведенні магнітно-резонансної томографії (МРТ).
Діагностика. Диференціальна діагностика ішемічного інсульту проводиться в першу чергу з геморагічним інсультом.
Діагноз інсультів грунтується на клінічній картині і вимагає підтвердження методами МРТ або КТ (комп'ютерна томографія), а в сл випадку їх недоступності проводиться спинномозкова пункція. Без застосування МРТ або КТ ймовірність помилки в диференціальному діагнозі інсультів, навіть у випадках типової клінічної картини становить не менше 5%. У випадках атипової клінічної картини ця цифра значно більша.
При підозрі на розвиток інсульту необхідно терміново викликати швидку допомогу.
Лікування інсультів в гострому періоді проводиться в стаціонарі (неврологічне, судинне, нейрохірургічне, реанімаційне відділення). Ефективність лікувальних заходів залежить від кваліфікації лікарів, своєчасної (або запізнілою) госпіталізації хворого, виду інсульту, обсягом і локалізації інсульту, наявності супутніх захворювань, віку хворого і багатьох інших факторів.
Завданнями лікування інсультів є досягнення максимального відновлення, запобігання розвитку ускладнень інсульту і повторного інсульту. Також максимальне відновлення функції всіх органів і систем організму і нормалізація всіх констант організму.
Слід пам'ятати, що терапевтичне вікно (часовий проміжок, протягом якого лікувальні заходи особливо ефективні) складає тільки 3-6 годин. Тому надзвичайно важлива рання госпіталізація хворого в стаціонар.
Прогноз. Летальність в гострому періоді інсульту досягає 35%, збільшуючись на 10-15% до кінця першого року після перенесеного інсульту. Причина смерті в половині випадків - набряк мозку та здавлення мозкового стовбура. В інших випадках - пневмонія, серцеві захворювання, емболія легеневої артерії, ниркова недостатність, септицемія та ін. захворювання.
Через 6 міс. після інсульту інвалідизуючі неврологічні розлади залишаються у 40% хворих, які вижили, до кінця року у 30% хворих.
Відновлення рухових функцій спостерігається переважно в перші 3-6 міс. після інсульту, проте поліпшення координації, пам'яті, мовних функцій, а також побутових і професійних навичок може тривати протягом 2-х років.
Після розвитку інсультів більша частина хворих, або вмирає, або стають інвалідами. Такі хворі відчувають труднощі при самообслуговуванні і потребують постійного стороннього догляду, і тільки невелика частина хворих (20-25%) повертається до своєї трудової діяльності. Догляд за такими хворими є досить важким завданням. У зв'язку з цим надзвичайно важливе значення має профілактика інсультів, яка дозволить значно знизити ризик їх виникнення, а також поліпшити якість і тривалість життя хворого.
У постинсультном періоді поряд з медикаментозною терапією важливе значення приділяється лікувальної фізкультури та реабілітаційних заходів. У стаціонарі хворий може бути навчений спеціальним лікувальним вправам, спрямованим на часткове або повне відновлення процесів втрачених функцій. Після виписки зі стаціонару рекомендується продовжувати виконувати ці спеціальні вправи в домашніх умовах.
Профілактика інсультів. Основними методами запобігання інсультів є своєчасні профілактика і лікування атеросклерозу і гіпертонічної хвороби. Важлива роль приділяється лікуванню гіперхолестеринемії, захворювань серця, цукрового діабету та інших захворювань.
Велике значення мають дієта з низьким вмістом холестерину (найбільше холестерину міститься в жирних сортах м'яса, салі, яєчному жовтку, маргарині, вершковому маслі і кондитерських виробах), відмова від куріння, активний спосіб життя і зниження маси тіла.
Доктор медичних наук, невролог вищої категорії Труфанов Євген Олександрович.